Дехто стверджує, що якщо людина померла, то вже все вирішено і молитися нема чого. Але православні християни, які знають, що любов ніколи не перестає (1Кор. 13, 8), моляться за померлих, твердо сподіваючись на полегшення їхньої долі по доброті Відкупителя. За словами апостола, Христос для того й помер і воскрес, щоб панувати і над мертвими, і над живими (Рим. 14, 9), а тому може визволяти з темряви душі тих, хто не закам’янілий у злі. Але Церква молиться тільки про своїх членів, народжених у Хрещенні для Бога.
Сила Крові Христа заповнює нестачу добрих справ, але любов близьких, які моляться за покійних християн, діє наче замість померлого. Особливо може допомогти покійному милостиня, яку він давав за життя і яку подають його близькі тепер замість нього, після його смерті. За словом Господа: “Я кажу вам: здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, коли збіднієте, прийняли вас у вічні обителі” (Лк. 16, 9). Велику силу має соборна молитва, або молитва, поєднана з читанням Святого Письма. Найвищим даром померлому служить жертва Тіла і Крові Христа, піднесена на Літургії.
“Бог [наш] не є Бог мертвих, але живих” (Мф. 22, 32), тому православні християни не думають, ніби померлі зникли. Вони знають, що ті живі перед безсмертним Богом. Тому в дні поминання (у християн це 3-й, 9-й, 40-й дні після смерті, а також річниці смерті) та інші дні, коли любов захоче пом’янути перед сяючим Ликом Бога імена тих, хто пішов, підноситься заупокійна молитва.
Є особливі дні року, коли Церква молиться за всіх спочилих православних християн. Це визначені церковним календарем суботи, у добовому богослужінні яких більше молитви про спочилих: 1) напередодні суботи, у п’ятницю ввечері звершується особлива заупокійна служба Парастас; 2) про спочилих моляться зранку у суботу на Літургії та 3) панахиді після Літургії.
Перша вселенська батьківська субота встановлена перед м’ясопусною неділею, що готує віруючих до Великого Посту. У м’ясопусну неділю Церква згадує Друге пришестя Христа і Страшний суд, коли Господь воскресить тіла усіх померлих людей і вони відповідатимуть за свої вчинки. Тому напередодні цього спомину ми молимось за спочилих, щоб Господь простив їм гріхи – тобто не карав за злі вчинки у день Суду.
У публікації використано матеріали з книги прот. Даниїла Сисоєва “Закон Божий”