Васильків та Собор преподобних Антонія і Феодосія
Васильків уперше згадується в “Повісті временних літ” як Василів під 988 і 996 роками і безпосередньо пов’язується з біографією князя Володимира Великого. Василів – назва міста на честь імені князя Володимира, яке він отримав при Хрещенні. Василів був фортецею для захисту Києва з півдня від набігів степових кочівників.
Згодом місто уславилося як батьківщина преподобного Феодосія Печерського. Батько святого Феодосія був дружинником князя у Василькові, а сам преподобний народився у місті у першій половині XI століття.
З XVI століття Васильків згадується як маєтність Києво-Печерського монастиря. У 1654 році Васильків проїздом відвідав антіохійський патріарх Макарій. Павло Алеппський, який його супроводжував, залишив яскравий опис міста та, зокрема, і храму на честь преподобних Антонія і Феодосія.
- «Нас зустріли за містом священики і народ з хоругвами, піднялися з нами до найвищої точки міста і привели нас в благоліпну церкву, всередині третьої фортеці, во ім’я свв. Антонія і Феодосія Великих, тобто двох святих землі козаків; ці двоє святих були першими, які ввели у них чернече, ангельське життя, саме, й заснували келії і печери для пустельників, чернецтво і монастирі, і тому вони у них у великій пошані. Ця церква красива, висока; іконостас її дуже великий, подібно грецькім іконостасам грецьким, але ікона Владичиці там велика, чудова, вражає подивом розум; подібної ми і раніше не бачили й після ніколи не побачили»
(Павло Алеппський. Подорож патріарха Макарія).
Точно невідомо, чи була описана церква дерев’яною, чи кам’яною. Але, згідно з описом, вочевидь на цьому ж місці через сто років був зведений кам’яний собор у стилі українського бароко, який і зберігся до наших днів.
В 1755 році архімандрит Києво-Печерської Лаври Лука доручив тоді вже 63-річному будівничому Лаври Степану Ковніру збудувати нову камяну церкву святих Антонія та Феодосія. І от за три роки (1755-1758) постало це архітектурне диво, котре ми маємо щастя бачити і сьогодні.
Автори роботи – відомий український архітектор Степан Ковнір і скульптор С. Тальянець. Храм стоїть на високому пагорбі, де раніше розташовувався дитинець (укріплена центральна частина) стародавнього міста Василів.
Розміри храму 20 х 20 метрів, висота центрального купола в інтер’єрі 28 метрів. Чотири бокові куполи увінчують квадратні приміщення між рукавами апсид. Вікна прикрашені фігурними наличниками. Характерною деталлю архітектури вважаються фронтони з карнизами подвійної кривизни (скульптор С. Тальянець).
Серед інших, розписом храму займався відомий український живописець XVIII століття Василь Герасимович Бібіков.
У 1961 році радянська влада закрила храм. До 1990 року його приміщення або використовувалось не за призначенням, або взагалі було без всякого догляду. У 1990 році, після попередніх реставраційних робіт, які тривали 8 років, храм відновив свою діяльність.
У соборі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських знаходиться чудотворна ікона Божої Матері «Троєручиця». Тут постійно звершуються богослужіння та триває парафіяльне життя громади Української Православної Церкви.
