Причастя є Таїнство, в якому віруючий (православний християнин), у вигляді хліба і вина, приймає (споживає) істинне Тіло і Кров Господа Іісуса Христа і через це таємничо з’єднується з Христом і стає спільником вічного життя.
Таїнство святого Причастя установив Сам Господь наш Іісус Христос під час останньої Тайної вечері, напередодні Своїх страждань і смерті. Він Сам звершив це Таїнство: «Взявши хліб і подякувавши, розламав і подав ученикам, промовивши: «Прийміть, споживайте: це є Тіло Моє, що за вас ламається; це чиніть на спомин про Мене. Також, узявши чашу і подякувавши, подав їм, кажучи: пийте з неї всі; це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів. Це чиніть на спомин про Мене» (Див.: Мф. 26:26-28; Мк. 14:22-24; Лк. 22:19-24; 1 Kop. 11, 23-25).
Так Іісус Христос, встановивши Таїнство Євхаристії, заповідав ученикам звершувати його завжди: «Це чиніть на спомин про Мене».
У розмові з народом Іісус Христос сказав: «Якщо не будете споживати плоті Сина Людського і не будете пити Його крові, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою плоть і п’є Мою кров, має життя вічне, — і Я воскрешу його в останній день. Бо плоть Моя є істинною їжею, і кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою плоть і п’є Мою кров, в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6:53-56).
Згідно з заповіддю Христовою, Таїнство Причастя постійно звершується у Церкві Христовій і звершуватиметься до кінця віку за богослужінням, яке називається Літургією, під час якої хліб і вино, силою та дією Духа Святого, перетворюються на істинне Тіло й істинну Кров Христову.
Хліб для Причастя вживається один, бо всі віруючі у Христа складають одне Тіло Його, главою якого є Сам Христос. «Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба», — каже апостол Павло (1Кор. 10:17).
До Таїнства Причастя християни повинні підготувати себе говінням, яке полягає у молитві, постуванні, примиренні з усіма, а потім — сповіддю, тобто очищенням своєї совісті в Таїнстві покаяння.
Таїнство Причастя по-грецьки називається Євхаристією, тобто «подякою».